Её унижали. Её оскорбляли.
И били её, и гноили в тюрьме.
В неё зависть, ложь и упрёки бросали,
Терзали, пытали огнём, предавали,
На мелочный сор и монеты меняли,
Хлестали, обманывали, изгоняли,
И безразлично порой убивали
На созданной Богом прекрасной Земле!
Она же всегда воскресала и пела,
Звенела, росла, умножалась, цвела......——
Ведь это — Любовь, а не бренное тело.....
Любовь Бесконечна! И вечно Жива!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
